Зринає танець
- pavel-pol
- Sep 7, 2014
- 1 min read
У кубі скляному, де стіни з сріблястих дзеркал,
Гублю віру в себе. Та мабуть, комусь це цікаво…
Неправда розбилась об погляду тихий причал –
Очей тих мозаїку в мріях збираю ласкаво…
Із друзок засніжений танець зринає у світ,
І рухи, що плавні… Де сукня зникає водою…
Чаруюча ніжність… І подих … Стопою під лід –
В закоханих “па” так дзеркально несе за собою…
Я знаю… Я вірю, все зникне в часу кришталю…
Загубиться світ… Тільки небо читатиме з скельця…
Мозаїку двох, через їх задзеркальне “люблю”…
А ще дивний танець...Як сповідь гарячого серця…
Comentários