
Світлана Рачинська
Про себе: Творча, відкрита, дружелюбна , не злопам'ятна!)))
Мама двох дітей!
Живу творчістю)))
І так, про себе… Проста, звичайна людина. З почуттями – відчуттями. Далека до надзвичайності. Черпаю натхнень блукаючи за ширмою буття дорогами особистого самопошуку. Кожна особистість, рано чи пізно, бодай трішки замислюється про сенс: сенс свого існування, свого покликання, свого життя. Здавалося б, захоплена з дитинства точними науками, і думки не припускала про можливі творчі горизонти колись. Але сталося не так як гадалося. Виявляється, досить легко бути учнем-гімназистом математичного класу і суміжно шукати себе у творчості.
Душа балансує два протилежних захоплення, так як паралельні один-одному, дозволяють відпочивати з користю і таким необхідним задоволенням , що згодом переростатиме у прекрасну залежність – любов до слова, як такого. Що ж для мене поезія? Це щось особливе! Світле внутрішнє наповнення, мозаїка слів, яка прагне передати уявлення світу і згодом скласти свою картину того – внутрішнього бачення. Я можу порівняти її з маленьким пташенням, яке щойно з’явилось на світ, і зриваючись над прірвою, відчуває перші можливості свого польоту, як основного покликання… Іноді мені здається, що я надто ідеалізую цей світ, видаючи бажане за дійсне…
Але точно знаю, що віра, і саме віра - здатна змінити наше завтра… А слово, як дарований Всевишнім інструмент – обов’язково вималює в свідомості більшости - білого покровителя- птаха, і ймення йому буде “ Мир”…
Моя історія


Відгукується Дубно! Всім! Всім! Всім!
Так тепло, наче світ мій вкрився вовною,
Укутавсь в ніжну пряжу білих хмар.
Свіжіє вже серпневий календар,
Де іній в сріблі грації коштовної
Вкриває згадку схожу на нектар.
А я із Києва додому повертаюся,
В душі тріпочуть крила голубів
Моїх ліричних вражень-почуттів.
Тож потерпіть! – я подумки звертаюся)
Й сміюсь про себе з дивних голосів)
Взялась писати, на колінах, ручкою.
Ну й дивна… Калатає серце. Кава? Так.
(Який красивий синьо-жовтий знак!)
Напевно Пашка знов попросить із озвучкою?)
Мені ж йому відмовити ніяк)
Про що я думала? Ага! Про світлі враження!
Про зустріч! Таня! Аня! Дзень Дзелень!
Розмова з Паніним: “Зі святом! Добрий день!”
Про відгуки і теплі зауваження!))
І про Оленку, що як світлий день!
А серце линуло до душ з дороговказами!
Ось Мальва – світле слово з-під пера!
Я так хвилююсь… Та кричу : Ура!!!!!!
Та й Новіков всміхав простими фразами,
А ще кругом їх світла дітвора!!!)))
Збивають з думки поліцейські, що лежачими
Для ляку муз хтось трасою проклав.
Всміхнулась!) А як Міха зустрічав!
Й підтримував долонями гарячими)
До речі, син вітання передав) Твій реп читав)
Згадала теплу зустріч із Наталкою,
Усміхнену на пару з Деркачем)
Про виступ їх окроплений дощем,
Але у серці світлом щирим згадкою)
(Хтось люк відкрив. Війнуло вітерцем…)
Які чудові всі – Пірнач прийшов із Вікою,
І Ксеня Ен, Марічка Кактус є!
Як жаль, що день так мало часу нам дає…
Та я захоплена із радістю великою –
Пишу оце в маршрутці про своє)
Суворий знов в бесідці відзвітується)
Вітання будуть й відгуки рясні.
(Хтось солодко посопує у сні…)
Якби ж він знав, що Свєта так хвилюється…
Хай спить собі із Богом, хіба ж ні?))
Ось так, на крилах, та у серці з крилами,
За шість годин вернулася в свій світ.
Затихло серце, лиш короткий звіт
Всміхається, відвикли від чорнила ми…))
Піду у ворд й потішу на обід)
Так тепло, наче світ мій вкрився вовною,
Укутавсь в ніжну пряжу білих хмар.
Свіжіє вже серпневий календар,
Де іній в сріблі грації коштовної
Вкриває згадку схожу на нектар.)