Відгукується Дубно!

Всім! Всім! Всім!

 

 

Так тепло, наче світ мій вкрився вовною,

Укутавсь в ніжну пряжу білих хмар.

Свіжіє вже серпневий календар,

Де іній в сріблі грації коштовної

Вкриває згадку схожу на нектар.

 

А я із Києва додому повертаюся,

В душі тріпочуть крила голубів

Моїх ліричних вражень-почуттів.

Тож потерпіть! – я подумки звертаюся)

Й сміюсь про себе з дивних голосів)

 

Взялась писати, на колінах, ручкою.

Ну й дивна… Калатає серце. Кава? Так.

(Який красивий синьо-жовтий знак!)

Напевно Пашка знов попросить із озвучкою?)

Мені ж йому відмовити ніяк)...